Доростаємо серцем до Шевченка

 

Щороку 9 березня українці відзначають день народження Тараса Григоровича Шевченка — поета, художника, драматурга, публіциста, мислителя, який став символом українського національного відродження.

Залежно від епохи образ Тараса Шевченка набував різних рис: це і бунтівник, який не добирав слів щодо імперського царя і його прислужників, і борець за долю трудового народу, і пророк, рядки з творів якого актуальні донині.

Тарас Шевченко обдарований не просто талантом, а геніальністю. І геніальність Шевченка яскраво виявляється у багатогранності його творчості. А найвищим його даром було поетичне слово — красиве, правдиве, пророче, в якому Шевченко вперше в історії втілив суть української національної душі, розкрив українську душу, осмислив минуле, сучасне і майбутнє України.

А найголовнішою мрією Тараса Шевченка було: «Щоб наше слово не вмирало... Щоб огнено заговорило, щоб слово пламенем взялось, щоб людям серце розтопило».

Тож головною темою літературно-музичної години спілкування «Доростаємо серцем до Шевченка», яку підготувала і провела до дня народження нашого батька Тараса бібліотекарка школи Шкворець Тетяна Олексіївна, і було донести учням 7-Б класу (класний керівник Руденко Лілія Василівна) це мудре, щире, «велике», «святе», «огненне» слово Шевченка до учнів-слухачів.

І, гортаючи сторінки геніального Шевченкового «Кобзаря», Тетяна Олексіївна закликала дітей торкнутися серцем і душею, вчитися і вслухатися у це величне слово поета. Тож поезії Тараса Григоровича на заході читалися і бібліотекаркою Тетяною Олексіївною, і чудовими, талановитими дітьми Кузнєцовою Соломією і Шкодою Альоною — душевно, натхненно, вони «палахкотіли» словом Шевченка.

Діти також заслухалися і піснями на слова Тараса Шевченка, адже пісенна спадщина поета налічує сотні творів: від прекрасних романсів до сучасних рок-композицій, які звучать і на різних фестивалях, і звучали під час буремних подій на майданах, де українці відстоювали свободу і незалежність України.

Бібліотекарка прагнула донести учням актуальність Шевченкового слова, яке пройняте любов’ю і тривогою за долю України, і щоб всі ми, нині сущі, пам’ятали Шевченків безсмертний заповіт:

«Свою Україну любіть,

Любіть її... во время люте,

В останню, тяжкую минуту

За неї Господа моліть».

Отже, частіше читаймо Шевченка — і не лише очима, а й серцем. Це буде найдостойнішим пошануванням найвищого генія нашої землі.